Коли ви випромінюєте світло – дратуєте тих, хто живе в темряві

Статті

Ви, напевно, не раз наштовхувалися з ситуацією, коли просто світитеся від щастя, хочете поділитися цим почуттям з усім світом, а у відповідь – лише косі погляди й несхвалення. Чому ваш внутрішній світ так дратує людей, що живуть у темряві?

Дійсно, таке відбувається досить часто. У нашому житті зустрічаються люди, які буквально наповнені світлом й освітлюють все довкола, і ті, хто «світить навпаки» – засліплює нас своєю токсичністю. Найдивовижніше полягає в тому, що ці токсичні «світильники» з’являються саме в той момент, коли ми щасливі й хочемо «обійняти весь світ» – поділитися своєю радістю з кожним.

«Заздрість в тисячу разів страшніша від голоду, тому що це духовний голод», – Мігель де Унамуно, іспанський філософ.

Насправді ви абсолютно не цікаві й не потрібні цим людям, так само, як і для вас – вони дуже деструктивні. Адже справжні друзі – це ті, хто не лише підставить своє плече у важку хвилину та підтримає, але й розділить з вами радість та щастя.

Світло і темрява є частиною природи людини. У когось в душі – світло, у когось – пітьма, тобто заздрість і злість. Проблема полягає в тому, що нам доводиться спілкуватися з цими «носіями темряви», і як не прикро констатувати – вони отруюють наше «світло». Світло чужих душ буквально ріже їм очі, викликає викид отрути й гнів.

Річ у тому, що деяким людям необхідно позбавити вас світла, щоб відчувати себе краще. Адже в їх душі живе лише зло, а тілом тече не кров, а заздрість.

Це як гриби, які на вигляд їстівні, а насправді – небезпечні для життя. Те ж саме і з цими злими людьми: вони втираються нам в довіру, клянуться у вічній любові та дружбі, а насправді хочуть лише одного – отруїти. Щоб ми так яскраво не світили, дратуючи своєю радістю й відкритістю.

Але якщо людина не здатна розділити наше щастя, то що ми поруч з нею робимо?

Погасити світло – дуже легко, а ось запалити знову – може й не вдатися. І що довше ви будете поряд з токсичними людьми – то складніше повернутися потім до себе колишнього.

Коли нам радісно, то ми поспішаємо поділитися з тими, кого добре знаємо. Це абсолютно нормальна реакція: хочеться розповісти іншим, що ми знайшли ЙОГО – своє маленьке щастя на Землі.

Кожен робить це по-своєму. Хтось пише допис у соціальній мережі, хтось – телефонує і розповідає останні новини, інші – пишуть вірші… Способів безліч, але суть одна – ми хочемо поділитися свою радістю з кимось, щоб і йому стало світліше на душі.

«Я радію, що ви радієте, що я радий, що ви щасливі», – Пол Аустер, американський письменник.

У такі хвилини зіткнутися з невдоволеними поглядами й зневажливою реакцією – найгірше. Радість – як «рукою знімає». Одного лише виразу обличчя співрозмовника (чи інтонації) досить, щоб зрозуміти: наша радість комусь поперек горла.

Тим паче, що ми очікуємо усмішки у відповідь, радісного сміху й захоплення: «О, так це ж просто фантастично! Вітаю, друже!»

Але наш світ зустрічається з безпросвітною тьмою. Темрявою заздрості та недоброзичливості. І світло починає згасати… Наче хтось підрізав крила в польоті. Емоції слабшають, радість кудись випаровується…

Якщо подібний стан ви часто відчуваєте з вашим другом чи коханою людиною – час задуматися про те, що ви, власне, робите разом. Щастя дійсно заразне, але лише для тих, хто теж світитися зсередини.

У «людей темряви» чужа радість викликає дискомфорт і агресію.

Не подумайте, що вся справа в вас! Нічого особистого! Їх нездорова реакція пов’язана виключно з їх травмами й комплексами.

Ваш світ повинен світити та висвітлювати цей світ добром та радістю. І люди, що живуть у темряві, не повинні йому заважати. Видаляйте їх сміливо й продовжуйте радіти життю!

Джерело

Залишити відповідь